Одним з основних видів діяльності дитини, особливо
молодшого віку, та найважливішим засобом її виховання є дитяча гра. Педагоги та
психологи розглядають дитячу гру як особливу форму взаємовідносин дитини з
оточуючої дійсності. Гра – форма діяльності в умовних ситуаціях, що спрямовані
на створення і засвоєння людського досвіду, зафіксованого у соціально
закріплених діях, у предметах науки і культури. У грі як у особливому історично
започаткованому виді людської практики відтворюються норми людського життя і
діяльності, підпорядкування яким забезпечує пізнання та засвоєння предметної і
соціальної дійсності, інтелектуальний, емоційний і моральний розвиток особистості.
Характерними ознаками розгортання гри є швидка зміна
ситуацій, в яких опиняється об'єкт після дій з ним, і таке ж швидке
пристосування дій до нової ситуації. У структуру гри дітей входять: ролі, які
взяли на себе гравці; ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігрове
застосування предметів; реальні відносини між гравцями. Важливого значення
надавали грі видатні педагоги К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко. Так, К.Д.Ушинський
відзначав, що в грі формуються всі якості "душі людської, його розум, його
серце і його воля, і якщо говорять, що ігри завбачають майбутній характер і
майбутню долю дитини, то це треба розуміти двояко: не тільки у грі виявляються
нахили дитини і відносна сила його душі, але й сама гра має вплив на розвиток
дитячих здібностей і нахилів, а внаслідок цього, і на його майбутню долю".
А.С.Макаренко вважав, що гра має дуже великий вплив на розвиток дитини,
"яка дитина у грі, майже така вона буде і у роботі, коли зросте. Тому
виховання майбутнього діяча відбувається саме у грі…". Отже, гра її організація
- ключ в руках дорослих, потужний засіб в організації навчання і виховання
дитини.
У грі формуються майже всі особливості і можливості
особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. У грі
виробляються спритність, допитливість, зацікавленість, кмітливість, воля,
активність. Гра – це і школа спілкування для дитини. Гра тільки зовнішньо
вбачається безтурботною і легкою розвагою. А насправді вона владно потребує,
щоб гравець віддав їй максимум своєї енергії, розуму, винахідливості, витримки,
самостійності. Вона підчас стає дуже напруженою працею і через зусилля веде до
задоволення. У грі ж як раз дитина сама прагне навчитися того, чого вона ще не
вміє.
Первісні (початкові) форми гри виникають вже на першому
році життя малюка – це маніпулятивні ігри з предметами, під час яких у дитини
на основі інформації чуттєвих органів формуються образи предметів. На другому –
третьому році життя з'являються предметні ігри, в процесі яких дитина
оволодіває різними способами застосування предметів. Далі ігрова діяльність
малюка ускладнюється і в кінці раннього дитинства, з розвитком самостійності
дитини в її житті з'являються ролеві або творчі ігри, під час яких гравець бере
на себе роль дорослої людини: в спеціально створених ним самим ігрових умовах
відтворює діяльність дорослого, його ставлення до предметів і до інших людей.
Сюжети ролевих ігор багатобарвні і досить відмінні, вони залежать від
конкретного оточення, в якому живуть діти, від суспільних і політичних подій, в
яких приймають участь дорослі. У будь-якій ролевій грі є роль, правила та
ситуації гри. Правила гри тісно пов'язані з роллю, вони відбуваються у діях
дітей. Ігрова ситуація – сукупність предметів, дії з якими дозволяють виконати
роль. Як правило, реальні предмети, з якими діють дорослі, заміняються
іграшками, які можуть мати лише окрему схожість з реальними речами. При
правильній організації і керівництві з боку дорослих ролеві ігри є дієвим
засобом виховання. Завдяки ним формуються найважливіші риси особистості дитини:
засвоюються правила поведінки, набуваються навички життя в колективі,
закладаються уміння підпорядковувати свою поведінку правилам, розвиваються
вольові навички і уміння стримувати свої дії. Ролеві ігри мають велике значення
для розвитку мови і мислення.
Далі в арсеналі ігор дитини з'являються рухливі і
розумові або дидактичні ігри. Зміст, методика і правила проведення дидактичних
ігор спеціально розробляються педагогами і психологами. Основним призначенням
таких ігор є розвиток пізнавальної діяльності дітей. У дошкільному і молодшому
шкільному віці ці ігри широко використовуються для закріплення знань, що
одержані на заняттях. Для будь-якої ігри характерним є почуття задоволення і
підвищеного емоційного тонусу гравців. У маніпулятивних іграх задоволення
малюків пов'язане з їх реакцією на нові подразники. У ролевих іграх емоції
пов'язані з виконанням взятої на себе ролі, відповідно до правил гри, у
рухливих іграх – з розвитком мускулатури та моторіки, у дидактичних – з
досягненням певних результатів.У молодшій школі використовуються всі перелічені
види ігор.
Комментариев нет:
Отправить комментарий