На основі остаточного відокремлення психології від
філософії, становлення як самостійної науки, накопичення наукової інформації
відбувається диференціація психологічних знань і утворення окремих наукових
галузей в рамках психології. Так, внаслідок цієї диференціації виокремилася
генетична психологія, яка, в свою чергу, поділилась на порівняльну,
етнопсихологію та вікову психологію.
Накопичення величезної кількості інформації з питань
закономірностей роботи психіки людини впродовж її онтогенезу дозволило
систематизувати та впорядкувати вікову психологію за допомогою галузевої
структури. Ця структура містить наступні розділи:
o дитяча психологія, предметом вивчення якої є розвиток
психіки дитини від зародження до 10 років,
o підліткова психологія, що спеціалізується на вивченні
психологічних особливостей підлітків 10 - 15 років,
o психологія юнацтва, яка охоплює розвиток психіки людини
з 15 до 21 року,
o психологія ранньої та середньої дорослості, що з'ясовує
зміст і зміни психіки особистості впродовж 21 - 60 років її життєвого шляху,
o психологія людей похилого віку - геронтопсихологія, що
вивчає психологічні особливості людини після 60-річного віку її життя.
Вікова психологія перебуває у тісному зв'язку з іншими
гуманітарними науками, зокрема з педагогікою, якій надає теоретичну базу для
правильної організації навчання та виховання дітей та молоді; з анатомією та
фізіологією людини щодо питань фізіологічного підґрунтя психічного розвитку.
Філософські ідеї виступають методологічною базою для розробки науковцями питань
механізмів становлення особистості, її взаємодії з соціумом.
Найбільше предмет вивчення вікової психології -
закономірності розвитку психіки людини - ріднить її з іншими галузями
психології, а саме загальною, педагогічною, соціальною, диференціальною, спеціальною,
сімейною тощо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий